Євангеліє для пацієнтів з церебральним паралічем: роботизована стереотаксична нейрохірургія

Дитячий церебральний параліч

Дитячий церебральний параліч, також відомий як дитячий церебральний параліч або просто ДЦП, відноситься до синдрому, який головним чином характеризується порушеннями рухової функції пози та рухів, що є наслідком непрогресуючої травми головного мозку, що виникає протягом одного місяця після народження, коли мозок ще не повністю розвинений. розроблений. Це поширений розлад центральної нервової системи в дитинстві з ураженнями головного мозку та вражаючими кінцівками. Часто супроводжується розумовою відсталістю, епілепсією, аномаліями поведінки, психічними розладами, а також симптомами, пов’язаними з порушеннями зору, слуху та мови.

Основні фактори, що призводять до дитячого церебрального паралічу

Шість основних причин дитячого церебрального паралічу: гіпоксія та асфіксія, травма головного мозку, порушення розвитку, генетичні фактори, фактори матері, зміни вагітності

Втручання

Основним симптомом більшості пацієнтів з церебральним паралічем є обмеження рухливості. Найбільш актуальною проблемою для батьків постраждалих дітей є те, як допомогти їм у фізичній реабілітації, щоб вони могли якомога швидше повернутися до школи та реінтегруватися в суспільство. Отже, як ми можемо покращити моторику дітей з церебральним паралічем?

Реабілітаційне навчання

Реабілітаційне лікування дитячого церебрального паралічу є довготривалим процесом. Як правило, діти повинні починати реабілітаційну терапію приблизно у віці 3 місяців, і послідовне продовження протягом приблизно року зазвичай дає помітні результати. Якщо дитина проходить рік реабілітаційної терапії та відчуває полегшення м’язової скутості, з поставою при ходьбі та самостійними руховими здібностями, подібними до своїх однолітків, це свідчить про те, що реабілітаційна терапія була відносно ефективною.

Лікування дитячого церебрального паралічу вимагає різноманітних методів. Як правило, діти до 2 років проходять лише реабілітаційну терапію. Якщо через рік результати середні або симптоми погіршуються, наприклад параліч кінцівок, підвищений м’язовий тонус, м’язові спазми або моторна дисфункція, необхідне завчасне обмірковування операції.

Хірургічне лікування

Стереотаксична нейрохірургія може вирішити проблеми паралічу кінцівок, які не можна покращити лише за допомогою реабілітаційного навчання. Багато дітей зі спастичним церебральним паралічем часто відчувають тривалі періоди високого м’язового напруження, що призводить до вкорочення сухожиль і деформації контрактури суглобів. Вони можуть часто ходити навшпиньки, а у важких випадках відчувати двосторонній параліч нижніх кінцівок або геміплегію. У таких випадках лікування має бути комплексним, поєднуючи стереотаксичну нейрохірургію з реабілітацією. Хірургічне лікування не тільки покращує симптоми порушення рухової функції, але й закладає міцну основу для реабілітаційного навчання. Післяопераційна реабілітація ще більше закріплює наслідки хірургічного втручання, сприяє відновленню різних рухових функцій і в кінцевому підсумку досягає довгострокової мети — покращення якості життя.

Випадок 1

Передопераційна

Високий тонус м’язів обох нижніх кінцівок, нездатність самостійно стояти, нездатність самостійно ходити, слабка сила нижньої частини спини, нестабільна поза сидячи, хода ножицями за допомоги, згинання колін, ходьба навшпиньках.

Післяопераційний

Зменшився тонус м’язів нижніх кінцівок, зросла сила нижньої частини спини порівняно з попереднім, покращилася стійкість під час самостійного сидіння, деяке покращилася ходьба навшпиньках.

Випадок 2

Передопераційна

Дитина має інтелектуальну недостатність, слабку попереку, нездатність самостійно стояти чи ходити, високий м’язовий тонус нижніх кінцівок і напружені привідні м’язи, що призводить до різаної ходи при допомозі.

Післяопераційний

Інтелект покращився порівняно з попереднім, м’язовий тонус знизився, а сила нижньої частини спини зросла, тепер він може самостійно стояти п’ять-шість хвилин.

Випадок 3

Передопераційна

Хворий не може самостійно ходити, ходить навшпиньки обома ногами, може тримати легкі предмети обома руками, має низьку м’язову силу.

Післяопераційний

Сила захоплення обох рук сильніша, ніж раніше. Тепер пацієнт може самостійно перевернутися і поставити обидві стопи рівно, самостійно сісти і самостійно встати.

Випадок 4

Передопераційна

Слабка сила нижньої частини спини, високий м’язовий тонус обох нижніх кінцівок, а коли допомагають встати, нижні кінцівки схрещуються, а стопи перекриваються.

Післяопераційний

Зміцнення нижньої частини спини дещо покращилось, м’язовий тонус нижніх кінцівок дещо знизився, покращилась хода навшпиньках.